У ВСП “Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету” відбулася надзвичайно зворушлива зустріч із воїном ЗСУ. До здобувачів освіти завітав військовослужбовець, доброволець 45-ї окремої артилерійської бригади Артем Богомоленко із позивним «Найк».

Захід пройшов у форматі відкритого, щирого діалогу між молоддю та захисником, який сьогодні виборює свободу нашої держави на передовій. Зустріч розпочалася із хвилини мовчання, вшанувавши пам’яті усіх українських воїнів та цивільних, чиї життя забрала ця жорстока війна.

Артем Богомоленко поділився зі студентами особливостями своєї військової професії. 45-та окрема артилерійська бригада — це підрозділ, який виконує надскладні завдання із вогневого ураження ворога. Артилерію недарма називають «богами війни», адже саме від точних розрахунків, швидкості та злагодженості дій артилеристів залежить успіх оборонних і наступальних операцій, а головне — збереження життів нашої піхоти на «нулі».

«Найк» розповів молоді про те, що робота артилериста — це не лише романтика військової справи, а насамперед колосальна, виснажлива фізична та інтелектуальна праця. Це цілодобове чергування за будь-яких погодних умов, постійне перебування в зоні ризику під ворожими обстрілами та щоденна робота на межі людських можливостей.

Історія Артема — це приклад свідомого вибору та високої громадянської відповідальності. У свої 26 років, коли цивільна молодь будує кар’єру та планує майбутнє, він залишив звичне життя і добровільно став на захист України.

Подвиг сучасних добровольців полягає у свідомій самопожертві. Вони тримають на своїх плечах незалежність нашої держави, даруючи нам можливість прокидатися у своїх ліжках, здобувати освіту, опановувати професію та жити під вільним українським небом. Кожен успішний постріл української гармати — це знищений склад боєприпасів чи командний пункт ворога, а отже — менше ракет і снарядів, які могли б полетіти у бік наших мирних міст та сіл.

Під час бесіди військовослужбовець наголосив, що армія не може існувати без міцного тилу. Кожен донат, кожен маскувальний костюм, окопна свічка чи просто теплий лист від небайдужих людей — це те, що дає сили боротися далі й нагадує бійцям, за кого саме вони стоять під ворожими кулями.

Студенти коледжу мали унікальну нагоду поставити Артему запитання, які їх найбільше хвилювали: від побуту на фронті до того, що допомагає підтримувати бойовий дух у найважчі хвилини. Наприкінці зустрічі молодь та викладачі щиро подякували «Найку» за його мужність, незламність та за те, що він захищає наше майбутнє.

Ця зустріч залишила глибокий слід у серці кожного присутнього. Вона вкотре довела, що герої — це не персонажі з книжок, вони живуть серед нас, і їхній щоденний подвиг назавжди закарбується в історії нашої країни.

Слава ЗСУ!

Слава Україні!